Дата публикации
28.12.2023
Дата обновления
01.04.2024

Солодки корені

GLYCYRRHIZAE RADICES

Лакриця, лакричник.

Описание

Обидва види солодки являють собою багаторічні трав'янисті рослини з прямостоячими міцними стеблами заввишки 50-100 см. Кореневища утворюють багатоярусну підземну мережу, що складається з переплетених горизонтальних і вертикальних ділянок. Коріння проникає на глибину до 8 м, доходячи до рівня грунтових вод. Листки чергові, непарноперисті, з точковими залозками. Квітки зібрані в пухкі пірамідальні кисті. Квітки метеликові, з віночком блідо-фіолетового кольору. Плід - шкірястий прямий або злегка зігнутий біб бурого кольору.

Состав

Корені солодки містять тритерпенові сапоніни (до 23%) – гліциризин і кислоту гліциризинову, флавоноїди (ліквіритин, рамноліквіритин, ізокверцитрин, рутин, сапонаретин, уралозид, астрагалін та інші, всього 27 флавоноїдів), стерини, аспарагін, вільну кислоту гліциретинову, кумарини (умбеліферон, герніарин), кислоту аскорбінову (10-30 мг %) та інші сполуки.

Солодки корені

Фармакологические свойства

Мають відхаркувальну, обволікаючу і пом’якшуючу кашель дію, мають сечогінну, протизапальну, спазмолітичну, антигістамінну, противиразкову дію, регулюють водно-сольовий обмін в організмі.

Лекарственные сборы и растения, упомянутые в материале

Загальна інформація

Солодка належить до сімейства Бобових. Спершу росла в Середземномор'ї, Малій та Середній Азії. У медицині солодку почали активно використовувати після того, як рослина потрапила до Китаю і Тибету.

Солодка гола росте в місцях, захищених від вітрів. Рослина може пережити перегрівання та охолодження ґрунту, але не заморозки. Росте у полях, степах і напівстепах, біля морів, у долинах річок та на пісках. Може утворювати зарості. Солодка гола поширена на Північному Кавказі, у Східному Закавказзі, за нижньою течією Дону та Волги, в Криму, на узбережжі Азовського моря, на південному сході Європи. Солодка уральська зустрічається на Південному Уралі, у Киргизстані, Західному та Східному Сибіру, Казахстані.

Заготівля сировини

Корінь солодки заготовляють ранньою весною (у березні) або пізно восени (у листопаді). При цьому вік рослини повинен бути не менше 3 років. Корені викопують, але залишають близько 25% кореневищ для подальшого відновлення зарості. Повторну заготівлю можна проводити не раніше, ніж через 6 років.

Корені солодки (відокремлені від наземної частини) очищують від землі та промивають холодною водою. Перед початком сушіння їх слід в’ялити протягом 122 днів. Після цього корені розрізають уздовж на частини довжиною 30–35 см, розкладають і сушать на сонці або в сушарці. Сировина вважається висушеною, коли корені, згинаючись, легко ламаються. Зберігати сировину можна до 10 років. Щоб отримати сік, коріння виварюють. Далі висушують у вакуумі, де він пресується в лакриці або лакричні льодяники.

Корінь солодки - лікувальні властивості

Основні лікувальні властивості кореня солодки - нормалізація процесу відведення густого мокротиння, яке важко відділяється. За рахунок вмісту гліциризинової кислоти у складі рослини препарати з кореня солодки мають відхаркувальний і протизапальний ефект. Речовина також відрізняється противірусною дією, тому є дієвим засобом у боротьбі з простудними, інфекційними захворюваннями. Компонент здатний пригнічувати реплікацію вірусів завдяки стимуляції активності інтерферонів.

Вміст гліциризинової кислоти в корені солодки обумовлює й інші позитивні ефекти від його застосування. Даний компонент має гепатопротекторну і антиоксидантну дію. Він здатний покращувати регенерацію печінки, тому корінь солодки знайшов застосування в лікуванні захворювань органа. Препарати з рослини сприяють усуненню головної причини руйнування клітин печінки - запальних процесів. За рахунок антифіброгенної дії гліциризинової кислоти прийом коренів при захворюваннях печінки дозволяє захистити клітини органу від пошкоджень і переродження в фіброзну тканину. Профілактичне застосування лікарських засобів на основі рослини при таких серйозних захворюваннях, як хронічний гепатит C, дозволяє зменшити ризик первинного раку печінки. Солодка може бути показана при жировій дегенерації печінки, цирозі, алкогольному, токсичному та лікарському ураженні органу, а також використовуватися для профілактики цирозу і гепатитів.

Солодка зарекомендувала себе як лікарський засіб, який позитивно впливає на стан шлунку. Завдяки тому, що у складі рослини міститься слиз, препарати з її коренів м'яко обволікають слизову оболонку органу. Такий механізм забезпечує захист шлунка від пошкоджень і больових відчуттів. Зміст флавоноїдів у складі рослини забезпечує захист травного тракту від бактерії Helicobacter, яка викликає гастрити, виразкові ураження шлунка та кишечника, а також онкологічні захворювання цих органів.

Корінь лакриці застосовується в лікуванні шкірних захворювань. Користь рослини при аутоімунних дерматологічних хворобах обумовлює вміст основного компонента - гліциризинової кислоти. Вона не тільки забезпечує відхаркування і гепатопротекторну дію, а й стимулює функцію надниркових залоз, тому здатна посилювати роботу глюкокортикостероїдних препаратів. Ліки з лакриці можуть бути призначені пацієнтам, які припиняють лікування гормональними препаратами, щоб уникнути синдрому відміни.

Історична довідка

Лікувальні властивості солодки відомі понад 5000 років. Першим її описав Шень-Нун у своєму трактаті «Бен-Цао». З того часу вона використовується у східній медицині нарівні з женьшенем. Стародавні китайські лікарі вважали, що для омолодження і зміцнення організму, тобто для дітей і людей похилого віку, солодка навіть краща.

Згідно з давньоєгипетською медичною енциклопедією, відомою як «Папірус Еберса», вона вважалась протизапальним та загальнозміцнювальним лікарським засобом у Шумері та Єгипті.

Середньовічний французький лікар Одо з Мена використовував корінь солодки від кашлю, при бронхіті, запаленні легенів, лікував ним гастрит та інші запальні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Уже в Новий час професор Можейко А. В. довів результативність прийому солодки при застудних захворюваннях і хронічному бронхіті. У педіатрії, у дітей, схильних до блювоти і відригування інших препаратів, вона не викликала побічних ефектів.

У 1964 році радянськими вченими була підтверджена протизапальна властивість кореня солодки. Його активні речовини діють як кортизон і бутадіон, а в ряді випадків і більш результативно. Вплив ґрунтується на стимуляції кори надниркових залоз.

На початку XXI століття японські вчені знайшли в рослині речовини, які пригнічують вірус СНІДу.

Дія і застосування кореня солодки

Корінь солодки містить багато діючих речовин, які мають лікувальні властивості.

  • Гліциризинова кислота: знімає запалення, стимулює діяльність надниркових залоз, має антиалергічні властивості. Вона гальмує біосинтез холестерину, вступає з ним у реакції й утворює нерозчинний комплекс. На цьому базується її антисклеротична дія.
  • Флавоноїди: знімають напругу гладкої мускулатури, спазм, запалення, нормалізують рівень проникності стінок кровоносних судин.
  • Піноутворюючі речовини (сапоніни): посилюють секреторну функцію слизової оболонки дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, м'яко обволікають, захищають від подразнення, розріджують мокротиння і полегшують відкашлювання. Мають протизапальну, дезинфікуючу дію.

Корінь солодки п'ють від кашлю, при бронхіті, бронхіальній астмі та інших запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Його використовують у гінекології при лікуванні запальних захворювань і ерозій.

Застосовують при дерматитах, псоріазі, вовчаку, екземі, пухирчатці, нейродерміті, дерматиті, алергічних проявах та інших шкірних захворюваннях.

Корінь солодки підходить для терапії та профілактики порушень обміну речовин і водно-сольового балансу, нормалізації тиску. Ним лікують гастрит, виразкову хворобу, закреп, запалення сечостатевої системи і суглобів, ревматизм, патології нирок і знижену функцію кори надниркових залоз, захворювання очей, носа, вух і запальні процеси в порожнині рота. Корінь солодки також використовують в якості додаткової терапії при хворобі Аддісона та цукровому діабеті.

Корінь солодки приймають протягом обмеженого часу, оскільки тривалий і безконтрольний прийом може зашкодити.

Солодка - користь

Солодка здатна знижувати рівень холестерину в крові, тому її приймання корисне для роботи серцево-судинної системи. Періодичне вживання ліків з рослини забезпечує живлення клітин мозку, що дає відчуття задоволеності та покращує настрій. Високий вміст корисних речовин у солодці допомагає поліпшити зовнішній вигляд шкіри, волосся і нігтів, якщо препарати рослини приймати всередину.

В солодки коренях міститься такий цінний компонент, як глікозид ліквірцитину. Речовина є природним стимулятором вироблення інсуліну. Тому вживання солодки допомагає нормалізувати функцію підшлункової залози і забезпечує її секрецію. Компонент застосовується як натуральний цукрозамінник, тому корінь лакриці буде корисний хворим на цукровий діабет.

Прийом лакриці може бути однією з форм профілактики алергічних реакцій у людей, які мають схильність до них. Флавоноїди у складі коренів солодки включають з'єднання, що не виробляються в організмі самостійно. Вони виступають антиоксидантами і мають важливу властивість - здатність блокувати гістаміни.

У вигляді відварів і настоїв, а також трав'яних чаїв лакричник є сечогінним і протинабряковим засобом. За рахунок таких компонентів, як сапоніни, стимулюється вироблення травних ферментів і поліпшується метаболізм. Речовини активізують роботу залоз, тому допомагають очистити організм від токсинів. Також екстракт солодки з високою концентрацією сапонінів лікар може призначити при нирковій недостатності.

Протипоказання до прийому кореня солодки

Приймати корінь солодки необхідно в суворій відповідності до рекомендацій лікаря. Самолікування неприпустиме, оскільки існує ризик розвитку ускладнень. Неконтрольоване вживання лакриці може стати провокуючим фактором для розвитку гіпертонії і накопичення рідини в організмі, бо рослинний препарат впливає на роботу гормонів, які регулюють сечоутворення. Протипоказана лакриця людям з патологіями травного тракту, з гіпертонією, з гіперактивною функцією кори надниркових залоз, при серцевій недостатності, ожирінні, підвищеному згортанні крові, а також пацієнтам з геморагічним синдромом, вираженими набряками, ожирінням і серйозними порушеннями роботи нирок.

Корінь солодки в косметології

Корінь солодки входить до складу практично всіх кремів для обличчя в «антивіковій» програмі. Використовується омолоджувальний та відбілювальний ефект рослини.

Корінь солодки застосовують для шкіри обличчя, схильної до появи прищів, висипів, подразнень та акне. У цьому випадку виявляються його протизапальні, антиалергічні й регенеруючі властивості.

Корінь солодки для волосся служить дієвим засобом проти випадіння, січення і слабкості волосся. Підходить і для тонкого, перепаленого, фарбованого волосся, оскільки забезпечує не тільки оздоровчий, але й обволікаючий ефект.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.
Солодки корені
Лекарственные сборы и растения, упомянутые в материале