Зміст
Загальна інформація
Перстач прямостоячий, або калган — це багаторічна трав’яниста рослина, що належить до родини розових. Поширений по всій Україні. Запаси сировини значні, але поступово зменшуються через осушення боліт.
Біологічні особливості
Перстач звичайний невибагливий у вирощуванні. Полюбляє світлі ділянки, злегка затінені іншими рослинами. Для калгану підходить розпушений, слабокислий, поживний і добре дренований ґрунт з невеликим вмістом вапна. Рослина зустрічається у соснових і мішаних лісах, на лісових галявинах і суходільних луках, на краях боліт.
Розмноження перстачу можливе різними способами, зокрема насінням. Висівання у відкритий ґрунт відбувається восени або навесні. Зацвітає калган на другий рік після посадки. Часто рослина розмножується самосівом.
Ботанічна характеристика
Перстач має висхідні або прямостоячі, вилчасто розгалужені стебла, 10–40 см заввишки, із рідкими притисненими волосками. Листки стиснуто-опушені, з обох боків зелені; прикореневі — черешкові, з трьох, рідше — з п’яти круглясто-оберненояйцевидних, спереду надрізанозарубчастих листочків; стеблові — сидячі з великими зеленими клиновидно-оберненояйцевидними, , 3‒7-надрізаними прилистками і з трьома видовжено-клиновидними листочками.
Квітки двостатеві, правильної форми, одиничні. Проростають на довгих прямостоячих квітоніжках, що виходять з пазух верхніх листків. Колір квіток — жовтий. Вони мають по чотири чашолистки і пелюстки. Плід — горішковидна сім’янка.
Опис лікарської сировини
Як лікарський засіб використовують кореневища перстачу. Вони грудкувато-горбисті й мають безліч «ямок» від додаткових коренів. Форма — найрізноманітніша — бульбовидна, неправильно-циліндрична.
У розрізі щойно викопаний корінь світло-рожевий. А після висушування він темніє і набуває червоно-бурого відтінку. На смак лікарська сировина дуже в'яжуча. Запаху не має.
Заготівля та зберігання сировини
Кореневища калгану зазвичай викопують рано навесні або восени, заздалегідь позначивши місце зростання рослини.
Особливості збору
Кореневища перстачу збирають восени, коли листя рослини починає жовтіти, або навесні. У цей час лікарська сировина має найбільше корисних властивостей.
Кореневища викопують із землі, очищають від тонких корінців і стебел. Далі промивають. Викладають для первинного просушування в сухому місці або пров'ялюють. Перед остаточною сушкою ріжуть кубиками.
Умови сушки та зберігання
Сушать кореневища калгану на вулиці, розкладаючи сировину на сонці чи під накриттям. Також можна робити це в приміщенні, але за умови, що воно добре провітрюється. Кубики розстеляють шаром товщиною 2–3 см.
Штучне сушіння кореневищ за температури 50–60 °C можливе лише після попереднього пров’ялювання на вулиці. Частка сухої сировини від загального об’єму заготівлі складає від 28 до 32 %.
Зберігають висушені кореневища у сухих приміщеннях з хорошою вентиляцією. Сировину пакують у мішки або тюки.
У народній медицині часто використовують також сирі кореневища калгану. Зокрема, така сировина підходить для виготовлення цілющих мазей.
Лікувальні властивості
Застосування в медицині
Кореневище калгану має бактерицидні, кровоспинні, протизапальні властивості. Володіє в'яжучою, ранозагоювальною, знеболювальною, жовчогінною дією. Зупиняє сильний пронос, звужує судини, знижує проникність капілярів, обволікає пошкоджену слизову.
Перстач призначають при дизентерії, диспепсії, ентероколіті та виразковому коліті, ентериті, гастриті.
Кореневища приносять користь як жовчогінний засіб при цирозі печінки, гострому і хронічному гепатиті, холециститі, холецистохолангіті.
Використовуються в стоматологічній практиці для лікування стоматитів, гінгівітів і кровоточивості ясен.
Ефективні при фарингіті, ангіні, тонзиліті й інших запальних захворюваннях горла.
Кореневище перстачу надає терапевтичний ефект при геморої, опіках, шкірних захворюваннях — від нейродерміту до екземи.
Широко застосовується в гінекології: всередину при маткових кровотечах і менорагії, у вигляді спринцювань при ерозії шийки матки, вагініті, кольпіті.
У народній медицині, враховуючи дезінфекційну і бактерицидну дію, використовується проти гнійників, прищів і фурункулів: порошком із розтертого кореневища посипають уражене місце. Широке застосування в народній медицині отримала настоянка калгану як засіб для чоловічої потенції.
Внутрішньо перстач використовують у вигляді настоїв, відварів, спиртового екстракту. Для зовнішнього застосування із нього готують засоби для полоскань, компреси, аплікації та мазі.
Курс лікування калганом зазвичай триває не більше 2–4 тижнів. Сировину рекомендують вживати у чистому вигляді: у зборах таніни вступають у взаємодію із багатьма глікозидами, інактивуючи їх і втрачаючи свої властивості. Ефективність калгану в такому випадку зменшується в рази.
Використання в косметології
Кореневище калгану чинить дезінфекційну, загоювальну і стягувальну дію на шкіру; є дуже ефективним засобом для розгладження рубців.
Підходить як засіб від пітливості ніг і зайвого потовиділення всього тіла. З кореневища роблять ванночки для ніг і загальні обгортання.
Корисні властивості калгану використовують для лікування волосся. Він зупиняє випадіння, живить волосся, додає йому сили і блиску. Є основою для натурального домашнього тонування. У чистому вигляді надає волоссю відтінок від золотистого до мідного.
Протипоказання
Препарати на основі кореневища перстачу знижують проникність капілярів і викликають звуження судин. Саме ця властивість рослини і визначає перелік протипоказань, а саме:
- підвищену температуру;
- гіпертонію;
- вагітність;
- підвищене згортання крові;
- підвищений протромбіновий індекс;
- знижену кислотність шлункового соку.
При прийомі препаратів на основі калгану іноді виникає нудота, блювання та болі в шлунку. Такі симптоми можливі за рахунок підвищеного вмісту в рослині дубильних речовин. При дотриманні дозувань та тривалості прийому побічні ефекти спостерігатися не повинні.
За матеріалами:
1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
2. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.
3. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
4. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
5. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
6. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.
Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.
