Іван-чай

Chamerion angustifolium

Хамеріон вузьколистий, хаменерій вузьколистий

іван чай
ПРАТ «ЛІКТРАВИ»
Іван-чай: лікувальні властивості, опис, використання в медицині

Опис

Багаторічна трав’яниста рослина до 2 м заввишки. Має пряме, просте чи малорозгалужене, густо облиствене стебло. Листки чергові, зазвичай сидячі, а інколи —
з коротким черешком; зверху — темно-зелені, знизу — сизо-зелені, з жилковою сіткою.
За формою пластинки листки видовжено -
або лінійно-ланцетні; краї цілі або дрібнозалозисто-зубчасті. Квітки двостатеві, з пурпурово-червоними, рідше — блідо-рожевими пелюстками, зібрані у багатоквіткові грона до 40 см завдовжки. Плід — коробочка.

Склад

У листі хамеріону міститься слиз (15%), пектин, тритерпеноїди (1,3–1,9%), фенолкарбонові кислоти (в гідролізаті): кавова, n-кумарова, елагова; флавоноїди, дубильні речовини (5,65–20%), алкалоїди (0,1—1%), аскорбінова кислота (до 338 мг%), каротин, мінеральні солі заліза, міді, марганцю тощо. У стеблі рослини наявні 4–6% дубильних речовин.

Фармакологічна дія

З лікувальною метою використовують траву або лише листя хамеріону, що мають протизапальні, знеболювальні, в’яжучі, репаративні, антимікробні, протигрибкові властивості. Також для них характерна здатність обволікати слизові оболонки, а отже, заспокійливо діяти на уражені ділянки.

Зміст

Загальна інформація 

Хамеріон вузьколистий — багаторічна трав'яниста рослина родини онагрових. Більш відома вона за народною назвою іван-чай. 

Окрім того, що хамеріон має потужні лікарські властивості, він цінний ще як харчова рослина. Свіжі кореневища іван-чаю їдять сирими чи вареними, сухі — перемелюють у борошно на перепічку. Листя й пагони додають у салат
або використовують як приправу до м’яса. 

Іван-чай — прекрасний літній медонос: усього один гектар його заростей дає понад 500 кг (іноді до 1000 кг) ніжного
й дуже солодкого меду. 

За результатами досліджень фінських учених, мед, отриманий із трави іван-чаю, характеризує висока антимікробна активність щодо Streptococcus pneumoniae, S. pyogenes, Staphylococcus aureus, methicillin-resistant S. аureus. 

Іван-чай — нефармакопейна рослина. Однак склад і властивості хамеріону достатньо добре вивчені й народна медицина давно його використовує.

Біологічні особливості

Іван-чай поширений в усіх регіонах України на свіжих супіщаних і суглинних ґрунтах. Найчастіше він заселяє світлі хвойні й змішані ліси і місця вирубування дерев. Рослину можна зустріти на узбіччі дороги, вздовж залізничних насипів, поблизу канав, на осушених торф’яниках. 

Хамеріон невибагливий до умов і здебільшого розростається на таких локаціях, де немає поверхневого родючого шару. Найкомфортніше рослина почувається на ґрунтах із високим і нейтральним ступенем кислотності. 

Іван-чай — потужна рослина. Вона довговічна й на одному й тому ж місці їй комфортно рости до 15 років. Крім того, їй властива висока продуктивність зеленої маси — до 60 т/га.

Іван-чай розмножується двома способами — насінням, але більшою мірою шляхом розростання кореневища. 

Сіянці хамеріону доволі слабкі. Якщо відносно них виникає найменша конкуренція зі сторони інших видів рослин, вони не приживаються. Це причина того, що зазвичай іван-чай масово не розростається.

Сильно мінералізований ґрунт, висока інтенсивність сонячного світла вдень і підвищена вологість повітря в нічний час — головні умови, необхідні для продуктивного вирощування хамеріону. 



Ботанічна характеристика

Іван-чай — рослина висотою від 50 до 150 см, а за іншими джерелами — до 2 м. 

Має поверхневу, рясно розгалужену кореневу систему. Коріння велике, м’ясисте, коричнево-рожевого або золотисто-коричневого кольору. Діаметр коливається в межах 1,5–2 см, а довжина сягає величезних розмірів — понад 5 м. 

Стебло хамеріону пряме, округле, голе, порожнисте. Надземні пагони характеризуються нечисленними бічними відгалуженнями. А верхівкові — дрібними білими волосками. 

Листки в іван-чаю прості, розміщені почергово. Форма листкової пластинки — видовжено- або лінійно-ланцетна, загострена, клиновидно звужена до основи, часом округла. Листки хамеріону рідко бувають черешковими, частіше — вони сидячі. Зверху й зісподу листок виглядає по-різному: зовні він темно-зеленого кольору і виблискує, а зісподу — сизо-зелений (а іноді блідо-рожевий чи пурпурово-червоний) і вкритий виразною густою жилковою сіткою.

Квітки іван-чаю двостатеві, трохи неправильні. Мають чотири пелюстки, в яких може бути різне забарвлення: найчастіше — пурпурово-рожеве, рідше — блідо-рожеве або ж взагалі біле. Суцвіття — верхівкова кисть від 10 до 40 см; квітки на суцвітті розвиваються знизу вгору. 

Плід хамеріону — коробочка із чотирма стулками довжиною 10–15 см;  схожа на стручок. Недостиглі плоди розміщуються горизонтально, а після дозрівання займають майже вертикальне положення. Насіння дрібне, світло-коричневе, з «летючкою» — пучком тоненьких волосків. 

На хамеріоні визріває до 52 000 насінин, що завдяки «парашутикам» можуть розлітатися на сотні кілометрів. 

Збір і заготівля сировини

Лікарська сировина іван-чаю — трава або лише листя. Заготовляють їх у фазу цвітіння рослини, що триває від середини червня до початку серпня.

Одразу після збору свіжу сировину розкладають на папері чи тканині тонким шаром. Сушити її потрібно під укриттям, куди вільно поступає свіже повітря. 

Якщо з листя хамеріону роблять сурогат іван-чаю, технологія сушіння сировини дещо інакша. Зібрану сировину спочатку злегка прив’ялюють шляхом підсушування на свіжому повітрі. Далі листя розтирають, ферментують у закритих ящиках і після досушують. 

Лікувальні властивості та застосування

Оскільки значний відсоток складу іван-чаю займають слизисті й дубильні речовини, його лікарська цінність, перш за все, — у потужній протизапальній та знеболювальній дії. 

Крім цього, препарати рослини:

  • мають в’яжучі властивості;
  • сприяють загоєнню ран;
  • пригнічують активність мікробів;
  • виявляють протигрибкову дію;
  • обволікають, а отже, заспокійливо діють на уражені слизові оболонки. 

Настої та відвари із трави або листя іван-чаю рекомендують усередину для терапії запальних захворювань шлунка. Їх призначають у складі лікування:

  • виразки;
  • гастриту;
  • коліту.

Застосовують засоби з іван-чаю і локально. Їх використовують для примочок при ранах і виразках, а у вигляді полоскань вони допомагають у випадку запальних станів горла й ротової порожнини

За рахунок наявності у складі кумаринів хамеріон сприяє усуненню болю, розширенню судин, діє як жарознижувальний засіб.

Іван-чай виявляє позитивний ефект при нервових розладах. Заспокійлива дія рослини близька до тієї, що надає валеріана. Однак поряд із седативним ефектом іван-чай виявляє ще й протисудомний. 

Народна медицина рекомендує настої та відвари іван-чаю від безсоння, мігрені, олігоменореї.

Екстракти іван-чаю — водні й спиртові, а також чаї корисні для чоловічого здоров’я. Вони надають терапевтичний ефект при лікуванні простатиту й аденомі передміхурової залози. Також іван-чай корисно вживати чоловікам при уретриті.

Завдяки пектиновим речовинам, а також великій кількості органічних кислот іван-чай сприяє детоксикації організму. В окремих джерелах ідеться також про його гемостатичні, потогінні, загальнозміцнювальні, анаболічні властивості.

За матеріалами:

  1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
  2. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісаков Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. — Xарків: Вид-во НФаУ, МТК-книга, 2004. — 704 с.
  3. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
  4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дата публікації:

Оновлено: 25.09.2020

Інші рецепти для здоров'я

Всі рецепти

Інші статті

Всі статті
Згорнути

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я

Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією та проконсультуйтеся з лікарем. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.