Буквиця

Загальна інформація

Буквиця лікарська — єдина відома дикоросла форма буквиці в Україні. 

Більшість авторів визначають буквицю лікарську як один збірний вид всіх українських видів роду Буквиця. У такий спосіб ряд Betonica officinalis об’єднує три види подібних за зовнішніми ознаками рослин, які зростають у різних регіонах України: 

• буквицю короткозубу (Betonica brachydonta) — карпатський гірський вид; 
• буквицю перебільшену (Betonica peraucta) — рівнинний вид;
• буквицю темнувату (Betonica fuska) — гірський кримський вид.

Практичне значення буквиці — не тільки в її лікарських властивостях. Це ще й цінна харчова, ефіроолійна, танідоносна, медоносна й декоративна рослина.

В Україні буквиця лікарська неофіцинальна, тобто нефармакопейна рослина, однак її цілющі властивості здавна широко використовуються народною медициною.

Біологічні особливості

Загальний ареал буквиці лікарської — Європа. В Україні рослина поширена скрізь: на території Полісся, Лісостепу, Степу. Місця зростання — найрізноманітніші: освітлені ділянки у хвойних, листяних і мішаних лісах, галявини, узлісся, суходільні луки, степові схили.

Буквиця лікарська добре росте в умовах задовільного, але не надмірного зволоження. До вмісту поживних речовин у ґрунті вона не вибаглива. Найкраще цій рослині підходять слабокислі, свіжі супіщані та суглинисті ґрунти. За екотипом — буквиця тіньовитривала, світлолюбна.

Залежно від того, де росте буквиця, кількість пагонів, маса листя, довжина черешка, маса суцвіття у рослини мінливі.

Ботанічна характеристика

Буквиця лікарська — жорстковолосиста рослина із висхідним, прямостоячим, нерозгалуженим або малорозгалуженим стеблом. Висота — 20–80 см (за іншими джерелами — до 1 м).  

Листки супротивні, прості. За формою пластини — довгасто-яйцевидні, тупі, зарубчасті на краях і серцеподібні біля основи. Нижні (прикореневі) листки зібрані в розетку й кріпляться до довгого черешка, верхні (стеблові) — сидячі. 

Квітки буквиці великі, неправильні, двостатеві, світло-пурпурового або пурпурового кольору. Густі пазушні багатоквіткові кільця зібрані у щільне колосоподібне суцвіття.

Плід рослини темно-коричневий, із чотирьох горішків.

У буквиці лікарської — своєрідний сильний запах і солодкувато-гіркий терпкуватий смак.

Збір і заготівля сировини

Як лікарську сировину використовують усю надземну частину буквиці, крім стебла. Для цього у період цвітіння рослини — із червня до вересня — зрізають верхівки рослини завдовжки 30 см, захвачуючи і прикореневе листя. 

Зібрану траву подрібнюють і сушать у затіненому місці, під наметом або в приміщенні з хорошою вентиляцією. 

Зберігають готову висушену сировину в сухому місці, куди не потрапляють прямі сонячні промені і де є доступ свіжого повітря. 

Лікувальні властивості та застосування

Буквиця лікарська виявляє широкий спектр фармакологічної активності. У загальному вона чинить на організм такі дії:

• протизапальну;
• знеболювальну;
• антиспазматичну;
• антимікробну.

У народній медицині буквицю часто застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях. 

При гастроентерологічних проблемах настої трави буквиці: 

• сприяють усуненню болю, кольок;
• нормалізують кислотність шлункового соку;
• зменшують запальний процес;
• регулюють обмін речовин;
• поліпшують травлення.

У народній медицині буквицю рекомендують проти:

• гастриту, що супроводжується підвищеною кислотністю шлункового соку;
• коліту;
• ентериту;
• діареї.

Завдяки відхаркувальним і бронхолітичним властивостям буквицю використовують при бронхолегеневих патологіях:

• трахеїті;
• пневмонії;
• туберкульозі з інтенсивним виділенням харкотиння;
• коклюші. 

Також вона полегшує перебіг бронхіальної астми: особливо помітний ефект, якщо хвороба ще на початковій стадії. 

Як фітокомпонент, що сприяє усуненню запалення і допомагає ефективно очистити гайморові пазухи, компанія «Ліктрави» обрала буквицю для створення спеціального рослинного збору «Синуфітол». Засіб має повністю натуральний склад і сприяє нормалізації функціонального стану верхніх дихальних шляхів. 

У силу виражених протизапальних властивостей і м’якого сечогінного ефекту буквицю вживають у випадку захворювань нирок і сечовивідних шляхів: 

• пієлонефриту;
• гломерулонефриту;
• нефрозонефриту;
• циститу;
• сечокам’яної хвороби.

За рахунок вискометильованих флавоноїдів раціональним є використання буквиці як гепатопротектора. 

Поліфеноли, монотерпени і тритерпени у складі забезпечують рослині можливість позитивно впливати на серцево-судинну систему: регулювати артеріальний тиск, посилювати кровообіг. Зокрема, буквицю рекомендують при атеросклерозі й гіпертонії. Седативний вплив настоянки з буквиці більш ніж удвічі активніший за той, що чинить валеріана.

Для прийому всередину готують настій трави буквиці: 2–3 ст. л. сировини заливають склянкою окропу. Вживають 3–4 рази на день по 1 ст. л.

Не лише при внутрішньому, а й при зовнішньому застосуванні буквиця стимулює процеси регенерації тканин, тож вона ефективна при ранах. Також зовнішньо відвар трави рослини використовують для ванни при пітливості ніг і для обмивань та примочок при варикозному розширенні вен, золотусі.

За матеріалами:

1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
2. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.
3. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісаков Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. — Xарків: Вид-во НФаУ, МТК-книга, 2004. — 704 с.
4. Мамчура Ф. І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984. — 264 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.