Гіркоти для покращення травлення

У нашому харчуванні практично відсутні гіркоти. Адже ми не любимо гірку їжу: значно приємніше споживати солодкі, кислуваті, солоні й навіть трохи пекучі та в’яжучі на смак страви.

Однак варто знати, що гіркоти позитивно впливають на травну систему. Зокрема, задля збудження апетиту
й прискорення процесу травлення використовують рослини з різко вираженим гірким смаком. Речовини, які надають їм такої властивості, і називають гіркотами.

Подразнюючи смакові рецептори слизової оболонки язика і порожнини рота, гіркоти рефлекторно підвищують збудливість центру голоду, що викликає посилення секреції шлункового соку, підвищення апетиту, поліпшення травлення.

Групи рослин, які проявляють апетитну дію

Лікарські рослини, що містять гіркі речовини, розділяють на три групи.

Перша група — рослини, що містять так звані «чисті» гіркоти. Це речовини терпеноїдної природи. «Чисті» гіркоти містяться в коренях тирличу, траві золототисячника, листі бобівника трилистого, корені кульбаби, корені цикорію, листі артишоку.

Друга група — рослини, в складі яких є ароматичні гіркоти, представлені ефірними оліями. До таких відносяться: трава полину гіркого, трава деревію, кореневища аїру, листя лавра. Ароматичні гіркоти, крім рефлекторного збудження центру голоду, діють на нюхові рецептори, пов’язані з корою головного мозку.

Третя група — прянощі з гірко-гострим смаком. Серед них — кореневища імбиру, плоди перцю чорного, плоди перцю стручкового. Такі рослини використовують у свіжому чи сухому вигляді в малих кількостях, щоб надати стравам певного присмаку й аромату, а також щоб подовжити їхній строк зберігання.

Особливості вживання гіркот

Рослини, які містять гіркоти, застосовують для поліпшення апетиту, при розладах травлення за низької секреції шлункового соку та диспептичних явищах. Обов'язковою умовою для виявлення позитивної дії гіркот є приймання їх усередину з невеликою кількістю води за 20–30 хвилин до їди. Абсолютно неефективно приймати їх у лікарських формах, які маскують гіркий смак.

Важливо пам’ятати, що великі дози гіркот послаблюють секрецію та активність шлункового соку. А гіркоти, прийняті всередину під час їди, гальмують секрецію і моторику шлунка.

Гіркоти застосовують у формі порошків, настоїв, відварів і настоянок тричі на день.

Лікарська рослинна сировина з гірким смаком

Трава золототисячника

Золототисячник звичайний на території України зустрічається спорадично. Тобто не утворює щільних заростей, і це значно утруднює його заготівлю.

Трава золототисячника містить:

гіркоти (іридоїди еритроцентаурин, амарогентин та інші);
ксантони;
гідроксикоричні кислоти;
алкалоїди;
тритерпеноїди (переважно олеанолову кислоту);
алкалоїди (генціанін);
аскорбінову кислоту;
ефірну олію.

Здавна настій золототисячника використовували як гіркоту для збудження апетиту. Препарати золототисячника — настойка або настій:

стимулюють секрецію травних залоз;
посилюють перистальтику кишківника;
проявляють протизапальну, болезаспокійливу, гепатопротекторну, легку проносну і глистогінну дію.

Трава золототисячника входить до складу апетитних і шлункових зборів.

Препарати золототисячника протипоказані особам із виразкою кишківника або шлунка, що супроводжується підвищеною кислотністю шлункового соку.

Також не можна перевищувати дозу препарату.

Настій із трави золототисячника

2 ст. л. подрібненої трави золототисячника заливають 200 мл гарячої кип’яченої води, накривають кришкою і настоюють на киплячій водяній бані 15 хвилин.

Після цього засіб охолоджують при кімнатній температурі 45 хвилин і проціджують. Отриманий об’єм настою доводять кип’яченою водою до 200 мл. Приймають по 1 ст. л. тричі на день за 30 хв до їди при:

зниженому апетиті;
пониженій кислотності шлункового соку;
нудоті;
метеоризмі;
дискінезії жовчовивідних шляхів;
холециститі.

Трава полину гіркого

Полин гіркий вважають однією з найгіркіших рослин. Його гіркоту можна відчути, навіть не торкаючись трави. Це означає, що гіркі речовини є леткими компонентами ефірної олії полину і легко випаровуються. Рослина містить ароматичні гіркоти.

У траві полину гіркого міститься:

ефірна олія (0,5–2 %), до складу якої входять туйон, мірцен, абсинтин і артабсин;
флавоноїди;
вітаміни (кислота аскорбінова та каротиноїди);
органічні кислоти;
дубильні речовини.

Для трави полину характерний такий комплекс властивостей:

рефлекторна стимуляція функції залоз травного каналу;
підсилення виділення жовчі, панкреатичного і шлункового соку;
поліпшення травлення;
виявлення протизапальної, протиглисної, антисептичної дії.

Настій із полину та золототисячника для апетиту

Змішати по 40 г трави полину гіркого і трави золототисячника.

Взяти 1 ч. л. збору і залити склянкою окропу. Настояти в теплому місці 10 хвилин, потім процідити.

Засіб випивають протягом дня, приймаючи порціями за 30 хвилин до їди.

Листя бобівника трилистого

Листя бобівника трилистого заготовляють під час і після періоду цвітіння рослини. Однак молоді та верхівкові листки не збирають, оскільки вони швидко чорніють під час сушіння.

У листі бобівника містяться:

гіркоти (іридоїдні глікозиди логанін, сверозид, меніантин);
флавоноїди;
алкалоїди (генціанін, генціанідин);
тритерпенові сапоніни;
дубильні речовини;
ефірна олія;
холін;
органічні сполуки йоду тощо.

Препарати бобівника трилистого:

стимулюють секрецію та моторику органів травлення;
підвищують виділення жовчі;
проявляють проносну та протизапальну дію.

Також рослина виявляє виражену седативну, загальнотонізувальну, детоксикаційну дію; призначається при функціональних розладах нервової системи.

Сировина бобівника входить до складу жовчогінного, апетитного, заспокійливого зборів і гіркої настойки.

Настій із листя бобівника трилистого

1/2 ст. л. подрібненого листя рослини заливають 250 мл окропу. Настоюють протягом години і проціджують. П'ють по 1 ст. л. тричі на день за 30 хвилин до їди.

Також для приготування настою підійде збір із листя бобівника, трави полину гіркого і трави золототисячника, поєднаних у рівних кількостях.

Спиртова апетитна настойка із бобівника

Листя бобівника залити 40-відсотковим етиловим спиртом у співвідношенні 1:5. Настояти протягом 14 днів у темному місці.

Готовий засіб проціджують і вживають при втраті апетиту по 15–20 крапель 3–4 рази на день перед їдою.

Трава деревію

Деревій звичайний широко розповсюджений на території України. Трава містить:

ефірну олію (до 0,8 %);
флавоноїди;
дубильні та гіркі речовини;
вітамін К;
органічні кислоти (оцтову, мурашину, ізовалеріанову) та інші речовини.

До складу ефірної олії деревію входять сесквітерпеноїди: проазулени і ахілін — негіркий сесквітерпен. Хамазулен надає ефірній олії деревію блакитного кольору.

Користь трави деревію в тому, що вона:

виявляє кровоспинну дію;
має антигіпертензивні властивості;
збуджує апетит;
підвищує секрецію слинних та шлункових залоз;
стимулює виділення жовчі;
зменшує метеоризм.

Крім того, препарати деревію усувають спазми шлунка, кишок, жовчних проток.

Настій із трави деревію застосовують при:

відсутності апетиту;
гіпоацидному гастриті;
виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки;
виразкових спастичних колітах;
метеоризмі.

Трава деревію входить до складу протипроносних, протигеморойних, апетитних та шлункових чаїв.

Зокрема, трава деревію — разом із корою крушини й листям кропиви — компонент «Проносного збору № 1» від компанії «Ліктрави». Детальніше про дію та застосування засобу — на цій сторінці.

Настій із полину та деревію

Вісім частин трави полину гіркого поєднати із двома частинами трави деревію.

1 ч. л. збору залити склянкою окропу, залишити в теплому місці на 10 хвилин і процідити.

Випити протягом дня, вживаючи за 30 хвилин до їди.

Корені тирличу жовтого

Тирлич жовтий — дуже рідкісна рослина, занесена до Червоної книги України. Росте в Карпатах на полонинах. Ботанічні сади активно розвивають досвід введення тирличу в культуру. Біотехнологи проводять дослідження щодо вирощування культури тканини коренів тирличу.

Корені тирличу містять:

гіркоти (секоіридоїди генціопікрин, амарогентин та інші);
ксантон гентизин (він надає сировині жовтого кольору);
алкалоїди;
жирну олію;
смолисті речовини.

Основними біологічно активними речовинами тирличу жовтого є секоіридоїди типу генціопікрозиду, які:

подразнюють рецептори язика і рефлекторно тонізують діяльність органів травлення;

покращують апетит;
підвищують секрецію шлункового соку;
стимулюють травлення;
мають помірну жовчогінну і проносну дію;
посилюють моторику травного тракту.

Препарати тирличу потрібно з обережністю застосовувати при підвищеній подразливості слизової оболонки шлунка, оскільки за таких умов може посилюватися біль, зумовлений високою кислотністю шлункового соку.

Тирлич не варто вживати людям із високим тиском та жінкам під час вагітності й у період лактації.

Оскільки секоіридоїди — термолабільні речовини, не рекомендовано готувати відвар із коренів тирличу. Краще зробити настій.

Настій із коренів тирличу

1 ст. л. коренів тирличу залити 200 мл кип’ятку. Настояти протягом двох годин. Після проціджування вживати по 1 ст. л. тричі на день.

Настойка із коренів тирличу

Подрібнити 50 г висушених коренів і залити сировину 500 мл етилового спирту міцністю 40 %. Настоювати 14 днів у темному місці, періодично збовтуючи.

Отриману настойку проціджують. Вживають по 20 крапель за 20 хвилин до їди.

Настій зі збору з коренями тирличу

За відсутності апетиту, гастриті, ахілії шлунка, спастичному коліті та діареї допоможе збір зі змішаних у рівних кількостях коренів тирличу жовтого, трави деревію звичайного і трави золототисячника малого.

1 ст. л. збору заливають 300 мл кип’ятку, настоюють дві години й проціджують. Вжити отриманий настій потрібно протягом дня.

Будьте здорові!