Споришу трава

POLYGONI AVICULARIS HERBA

Спориш, гусяча травичка, травичка-мурава, топтун-трава.

Споришу трава
ПРАТ «ЛІКТРАВИ»
Споришу трава: застосування в лікуванні, властивості, користь і шкода

Опис

Однолітник з розлогим гіллястим або припіднятим стеблом. Листя дрібне, від еліптичного до лінійно-ланцетного, короткочерешкове; стебло вузлувате, у вузлах помітні дрібні білуваті плівчасті розтруби; квітки дрібні, по 2-5 в пазухах листків; плід — вузький тригранний горіх.

Склад

Трава споришу містить речовини дубильні (0.19 %), флавоноїди (авікулярин, ізорамнетин, кверцетин, кемпферол, кверцетин-3-арабінозид, лютеолін, мірицетин), олію ефірну (сліди), кумарини (скополетин, умбеліферон), сапоніни, леткий алкалоїд, вітамін С (57-450 мг %), каротин, пектин, сполуки кислоти кремнієвої, кислоти органічні, полісахаридний комплекс, залізо та інші речовини

Фармакологічна дія

Запобігає утворенню і сприяє виведенню сечових конкрементів при нирковокам’яній хворобі, підвищує діурез, виводить з сечею надлишок іонів натрію і хлору, збільшує фільтрацію в ниркових клубочках і зменшує зворотну резорбцію в ниркових канальцях, зменшує проникність стінок кровоносних судин, підвіщує згортання крові, знижує артеріальний тиск, посилює скорочення матки, проявляє протизапальну і антитоксичну дію.

Вінницька область

Регіони проростання лікарської рослини

  • Вінницька область

Зміст

Загальна інформація

Спориш звичайний — це трав'яниста однорічна рослина, поліморфний вид роду гірчак родини гречкові. Його культивують як лікарську, кормову, медоносну, ґрунтопокривну й газонну рослину. Деякі гірські народи використовують спориш у харчовій промисловості.

Види споришу

На всій території України зростає 41 вид споришу, тому промислову заготівлю сировини можна здійснювати у всіх регіонах. Найпоширеніший — спориш звичайний. Долікарських належать і такі види, як гірчак почечуйний, перцевий, зміїний.

Також рід гірчак включає такі рослини:

  • гірчак альпійський;
  • гірчак живорідний;
  • гірчак шорсткий;
  • гірчак щавелелистий;
  • гірчак східний;
  • гірчак земноводний;
  • гірчак забайкальський.

Біологічні особливості

Спориш звичайний росте як у притінку, так і на сонці. Любить вологий ґрунт, часто утворює суцільні зарості. Спориш зустрічається по берегах річок, у дворах, уздовж доріг, на пустирях, сухих пасовищах усіх материків. Не росте рослина лише в Антарктиді й Арктиці.

Насіння споришу сіють у землю на початку вересня або в середині грудня. Догляд за рослиною досить простий: вона потребує регулярного, але не частого поливу. Зазвичай додаткове зволоження споришу необхідне в затяжну посуху.

особливості спориша

Ботанічна характеристика

Спориш звичайний має здебільшого лежаче розгалужене стебло. Його довжина коливається від 10 до 25 см. Листки зеленого кольору, чергові, еліптичні або майже лінійні, цілокраї; тримаються на короткому черешку. Біля основи листків наявні плівчасті розтруби сріблясто-білого кольору.

Квітки споришу дрібні, правильні, двостатеві. На відміну від інших рослин роду гірчак, вони не утворюють суцвіття, а зібрані по 1–5 у пазухах листків. Оцвітина — проста, п'ятироздільна, зеленувата, по краю рожева або біла. Плід — горішок. Цвіте спориш із липня до пізньої осені.

Заготівля та зберігання сировини

У медицині використовують тільки надземні частини рослини — листя і стебла. Найбільш корисні верхівки. Інша частина стебла споришу жорстка і непридатна для збору.

Особливості збору

Заготівлю лікарської сировини — трави споришу — проводять, коли рослина цвіте і стебла ще не затверділи.

Збір сировини здійснюють за сухої погоди: зрізають пагони — близько 30 см завдовжки — за допомогою ножа або серпа.

Збирати траву споришу рекомендують тільки в екологічно чистих місцях, подалі від доріг з інтенсивним рухом транспорту.

Умови сушки та зберігання

Зібрану траву споришу розкладають тонким шаром. Сушать під накриттям на відкритому повітрі. Можна сушити і в приміщенні з хорошою вентиляцією. Дозволяється використання сушарки із виставленою температурою у 40–50 °C.

Вихід сухої трави становить 22–23 %. Для висушеної сировини характерний слабкий запах, на смак вона терпка.

Сировину зберігають у сухому, захищеному від світла місці. Прямі промені сонця для споришу шкідливі: під ними рослина втрачає цілющі властивості. Максимальний термін зберігання — три роки.

умови зберігання спориша

Лікувальні властивості

Біологічна дія і застосування в медицині

Спориш є антимікробним, в'яжучим, протизапальним і сечогінним засобом завдякивмісту комплексу біологічно-активних речовин (флавоноїдів, кумаринів, дубильних речовин, сполук кремнієвої кислоти, вітамінів С, К, каротиноїдів, мікро- та макроелементів (заліза, кадмію, магнію, цинку та інших) і використовується у народній медицині, гомеопатіїта лікарській практиці.

Трава споришу прискорює виведення рідини з організму та токсинів, чому сприяють солі кремнієвої кислоти у її складі. Перешкоджає утворенню та сприяє виведенню сечових конкрементів при сечокам’яній хворобі, запобігає рецидивам після операції з видалення сечовихкаменів. Є ефективним засобом у лікуванні захворювань нирок, сечовивідних шляхів та сечового міхура.

Трава споришу поліпшує функціональний стан шлунково-кишкового тракту, обволікає слизові оболонки і захищає їх від подразнювальних чинників, при цьомунормалізує процес всмоктування у кишківнику; запобігає виникненню кровотечі, виявляє протизапальні та репаративні властивості. Препарати споришу застосовуються у лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, запалень ШКТ, гастриту і дизентерії. Також ефективні при захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів, проявляють помірну жовчогінну дію.

Спориш оптимальний при хронічних формах захворювань, оскільки не токсичний.

Спориш покращує обмін речовин, відновлює водно-сольовий баланс.

Спориш ефективний при туберкульозі, бронхіті, кашлюку, бронхіальній астмі, малярії, застуді, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів.

Спориш знижує проникність стінок кровоносних судин, підвищує згортання крові, зупиняє кровотечі.

Трава споришу у народній медицині застосовується при серцевому неврозі й прискореному серцебитті, поліартриті і запаленні суглобів, при геморої та лікуванні ран, забиттів. У якості примочок використовується у випадку алергічного діатезу і шкірних захворювань у дітей.

Спориш допомагає при запаленні ясен, стоматиті, гінгівіті та інших запальних захворюваннях порожнини рота.

Була протестована здатність рослини підсилювати скорочення матки і підвищувати згортання крові, а також ефективність при хронічних запальних захворюваннях статевої сфери. Траву споришу використовують при кровотечах після пологів, абортів, а також спричинених фіброміомою матки; у випадку клімактеричної та ювенільної гіперменореї; при атонії і гіпотонії матки для стимуляції скорочень.

Сучасна медицина підтвердила, що спориш є результативним при безплідді. Він стимулює яєчники, знімає запалення і сприяє настанню вагітності.

властивості спориша

Найдоцільніша форма застосування трави споришу внутрішньо — настій. Для його приготування беруть 15 г сухої сировини, що становить приблизно 3 ст. л., і заливають200 мл окропу.

Приймають по третині або по півсклянки 2‒3 рази на день перед їдою. Настій рекомендовано вживати через соломинку, щоб запобігти його контакту із зубами, оскільки існує ризик розчинення емалі та пошкодження зубів.

Зовнішньо прикладають ошпарену траву чи компреси на основі відвару споришу. При захворюваннях горла та ротової порожнини трава використовується у вигляді полоскань та аплікацій (при стоматиті, гінгівіті тощо).

Також спориш є компонентом лікувально-профілактичних ванн. Їх можна приймати для стимулювання обмінних процесів та загального зміцнення організму. Для цього змішують по 50 г трави споришу, хвоща польового, собачої кропиви, чебрецю та квіток ромашки, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння, настоюють 50 хвилин, проціджують і виливають у ванну. Тривалість процедури — 20 хвилин, регулярність — двічі на тиждень.

Використання в косметології

У косметології спориш використовується для приготування косметичних лосьйонів, масок, компресів і лікувальних обгортань. Рослина забезпечує тонізувальну та омолоджувальну дію, покращує обмінні процеси, знімає подразнення та зменшує сухість шкіри.

Відвар споришу корисний і в догляді за волоссям. Регулярні ополіскування зміцнюють волосяні цибулини та попереджають випадіння волосся.

Протипоказання

Використовувати спориш в якості лікувального та профілактичного засобу не рекомендується при:

  • вагітності — трава може спровокувати викидень;
  • підвищеному згортанні крові та тромбофлебіті;
  • гострому запаленні сечового міхура і нирок;
  • наявність у сечовивідних шляхах каменів розміром більше 6 мм;
  • запорах;
  • каменях у жовчному міхурі.

За матеріалами:

1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
2. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.
3. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісаков Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. — Xарків: Вид-во НФаУ, МТК-книга, 2004. — 704 с.
4. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
5. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с.
6. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с.
7. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дата публікації:

Оновлено: 26.12.2019

Лікарські рослини й фітозбори, згадані в матеріалі

Інші рецепти для здоров'я

Всі рецепти

Інші статті

Всі статті
Згорнути

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я

Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією та проконсультуйтеся з лікарем. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.