Буквиця

Betonica officinalis

Чорнозуб, маточник

Буквиця
ПРАТ «ЛІКТРАВИ»
Буквиця: лікувальні властивості, опис, використання в медицині

Опис

Багаторічна рослина висотою від 20 см до 1 м. Має пряме, просте або трохи розгалужене стебло, вкрите волосками. Листки супротивні, прості, вкриті волосками, довгастосерцеподібні; прикореневі — зібрані в розетку. Квітки пурпурові; утворюють кільця, зібрані в колосоподібне суцвіття. Плід темно-коричневий, із чотирьох горішків.

Склад

Основні біологічно активні речовини — фенольні
й терпеноїдні сполуки, фенолкарбонові кислоти та їхні похідні, флавоноїди, дубильні речовини. Також виявлено іридоїди, тритерпенові сапоніни, бетаїн, бетоніцин, турицин, стахідрин — 1 %, холін, смолисті речовини, органічні кислоти, каротиноїди.

Фармакологічна дія

Виявляє протизапальну, знеболювальну, антиспастичну й антимікробну дію. Надає жовчогінний, сечогінний, відхаркувальний, седативний, репаративний ефект. Нормалізує тиск, позитивно впливає на травлення, регулює обмін речовин.

Зміст

Загальна інформація

Буквиця лікарська — єдина відома дикоросла форма буквиці в Україні. 

Більшість авторів визначають буквицю лікарську як один збірний вид всіх українських видів роду Буквиця. У такий спосіб ряд Betonica officinalis об’єднує три види подібних за зовнішніми ознаками рослин, які зростають у різних регіонах України: 

  • буквицю короткозубу (Betonica brachydonta) — карпатський гірський вид; 
  • буквицю перебільшену (Betonica peraucta) — рівнинний вид;
  • буквицю темнувату (Betonica fuska) — гірський кримський вид.
Практичне значення буквиці — не тільки в її лікарських властивостях. Це ще й цінна харчова, ефіроолійна, танідоносна, медоносна й декоративна рослина. 

В Україні буквиця лікарська неофіцинальна, тобто нефармакопейна рослина, однак її цілющі властивості здавна широко використовуються народною медициною.

Біологічні особливості

Загальний ареал буквиці лікарської — Європа. В Україні рослина поширена скрізь: на території Полісся, Лісостепу, Степу. Місця зростання — найрізноманітніші: освітлені ділянки у хвойних, листяних і мішаних лісах, галявини, узлісся, суходільні луки, степові схили.

Буквиця лікарська добре росте в умовах задовільного, але не надмірного зволоження. До вмісту поживних речовин
у ґрунті вона не вибаглива. Найкраще цій рослині підходять слабокислі, свіжі супіщані та суглинисті ґрунти.
За екотипом — буквиця тіньовитривала, світлолюбна.

Залежно від того, де росте буквиця, кількість пагонів, маса листя, довжина черешка, маса суцвіття у рослини мінливі.

буквиця

Ботанічна характеристика

Буквиця лікарська — жорстковолосиста рослина із висхідним, прямостоячим, нерозгалуженим або малорозгалуженим стеблом. Висота — 20–80 см (за іншими джерелами — до 1 м).  

Листки супротивні, прості. За формою пластини — довгасто-яйцевидні, тупі, зарубчасті на краях і серцеподібні біля основи. Нижні (прикореневі) листки зібрані в розетку й кріпляться до довгого черешка, верхні (стеблові) — сидячі. 

Квітки буквиці великі, неправильні, двостатеві, світло-пурпурового або пурпурового кольору. Густі пазушні багатоквіткові кільця зібрані у щільне колосоподібне суцвіття.

Плід рослини темно-коричневий, із чотирьох горішків.

У буквиці лікарської — своєрідний сильний запах і солодкувато-гіркий терпкуватий смак. 

Збір і заготівля сировини

Як лікарську сировину використовують усю надземну частину буквиці, крім стебла. Для цього у період цвітіння рослини — із червня до вересня — зрізають верхівки рослини завдовжки 30 см, захвачуючи і прикореневе листя. 

Зібрану траву подрібнюють і сушать у затіненому місці, під наметом або в приміщенні з хорошою вентиляцією. 

Зберігають готову висушену сировину в сухому місці, куди не потрапляють прямі сонячні промені і де є доступ свіжого повітря. 

Лікувальні властивості та застосування

Буквиця лікарська виявляє широкий спектр фармакологічної активності. У загальному вона чинить на організм такі дії:

  • протизапальну;
  • знеболювальну;
  • антиспазматичну;
  • антимікробну.

У народній медицині буквицю часто застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях

При гастроентерологічних проблемах настої трави буквиці: 

  • сприяють усуненню болю, кольок;
  • нормалізують кислотність шлункового соку;
  • зменшують запальний процес;
  • регулюють обмін речовин;
  • поліпшують травлення.

У народній медицині буквицю рекомендують проти:

  • гастриту, що супроводжується підвищеною кислотністю шлункового соку;
  • коліту;
  • ентериту;
  • діареї.

буквиця властивості

Завдяки відхаркувальним і бронхолітичним властивостям буквицю використовують при бронхолегеневих патологіях:

  • трахеїті;
  • пневмонії;
  • туберкульозі з інтенсивним виділенням харкотиння;
  • коклюші. 

Також вона полегшує перебіг бронхіальної астми: особливо помітний ефект, якщо хвороба ще на початковій стадії. 

Як фітокомпонент, що сприяє усуненню запалення і допомагає ефективно очистити гайморові пазухи, компанія «Ліктрави» обрала буквицю для створення спеціального рослинного збору «Синуфітол». Засіб має повністю натуральний склад і сприяє нормалізації функціонального стану верхніх дихальних шляхів. 

У силу виражених протизапальних властивостей і м’якого сечогінного ефекту буквицю вживають у випадку захворювань нирок і сечовивідних шляхів

  • пієлонефриту;
  • гломерулонефриту;
  • нефрозонефриту;
  • циститу;
  • сечокам’яної хвороби.

За рахунок вискометильованих флавоноїдів раціональним є використання буквиці як гепатопротектора. 

Поліфеноли, монотерпени і тритерпени у складі забезпечують рослині можливість позитивно впливати на серцево-судинну систему: регулювати артеріальний тиск, посилювати кровообіг. Зокрема, буквицю рекомендують при атеросклерозі й гіпертонії. Седативний вплив настоянки з буквиці більш ніж удвічі активніший за той, що чинить валеріана.

Для прийому всередину готують настій трави буквиці: 2–3 ст. л. сировини заливають склянкою окропу. Вживають 3–4 рази на день по 1 ст. л. 

Не лише при внутрішньому, а й при зовнішньому застосуванні буквиця стимулює процеси регенерації тканин, тож вона ефективна при ранах. Також зовнішньо відвар трави рослини використовують для ванни при пітливості ніг і для обмивань та примочок при варикозному розширенні вен, золотусі.

За матеріалами:

  1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
  2. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.
  3. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісаков Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. — Xарків: Вид-во НФаУ, МТК-книга, 2004. — 704 с.
  4. Мамчура Ф. І. Довідник з фітотерапії. — Київ: Здоров’я, 1984. — 264 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дата публікації:

Оновлено: 21.10.2020

Лікарські рослини й фітозбори, згадані в матеріалі

Інші рецепти для здоров'я

Всі рецепти

Інші статті

Всі статті
Згорнути

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я

Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією та проконсультуйтеся з лікарем. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.