Ортосифону тичинкового листя
Опис
Вічнозелений сильно гіллястий напівчагарник. Стебла чотиригранні, біля основи дерев’яніють, зелені або часто внизу фіолетові, а у верхній частині зеленувато-фіолетові, опушені. Листки супротивні, овальні, по краю зубчасті, зверху голі, знизу вздовж жилок коротко опушені. Віночки квіток, зібраних в помилкові мутовки, блідо-фіолетового кольору. Плід складається з 1-4 горбистих горішків. Насіння дозріває рідко.
Склад
Заготовляють листя і молоді пагони, що містять глікозид ортосифонін, невелику кількість алкалоїдів, тритерпенові сапоніни, флавоноїди, бета-ситостерин, дубильні речовини, калієві солі, органічні кислоти. Концентрує мідь, селен, цинк, барій.
Фармакологічна дія
Кореневища рослини чинять в'яжучу, бактерицидну, протизапальну та кровоспинну дію. Місцевий протизапальний ефект пов'язаний з дубильними речовинами, здатними створювати біологічну плівку, що захищає тканини від хімічних, бактеріальних і механічних впливів, що супроводжують запалення. Разом з тим знижується проникність капілярів та звужуються судини. Загальна протизапальна дія пов'язана з ефектом флавоноїдів. Чинить помірний жовчогінний, відхаркувальний, антигельмінтний, знеболювальний та заспокійливий ефект.
Загальна інформація
Ортосифон — тропічна рослина, тому в нашій країні в дикому вигляді не зустрічається. Культивується на чорноморському узбережжі Криму і в Індонезії. Привертає увагу довгими тичинками і маточками, що нагадують котячі вуса, за що отримав однойменну назву. Потребує родючого, помірно вологого, пухкого грунту. Цвісти починає з липня.
Заготівля сировини
Рослину збирають кілька разів влітку і восени. Протягом вегетаційного періоду обривають верхні й бічні пагони. Під час останньої осінньої заготівлі збирають все листя. Для того, щоб ортосифон тичинковий приніс найбільшу користь, його після збору пров'ялюють протягом доби в затінку, поки триває процес ферментації. Потім виносять на сонце і висушують до готовності. Висушену сировину нещільно пакують у мішки або ящики, зберігають у сухих місцях не більше 4 років.
Лікувальні властивості
Ортосифон — сильний діуретик: удвічі збільшує обсяг виділеної рідини. Під час прийому з організму активно виводяться хлориди, свинець, сечова кислота і сечовина; знімаються спазми гладкої мускулатури, збільшується виділення шлункового соку і жовчі, нормалізується обмін речовин.
Ортосифон тичинковий є нирковим чаєм. Призначається при хронічних і гострих захворюваннях нирок і сечовивідної системи, особливо тих, що супроводжуються набряками і утворенням каменів. Призначається при гіпертонічній хворобі у разі функціональних порушень у діяльності нирок. Дає гарні результати при атеросклерозі та знімає набряклість, викликану серцево-судинною недостатністю.
Ортосифона тичинкового листя показані при подагрі, діабеті, уретриті й циститі. При циститі та запаленні сечовивідних шляхів вони проводять фільтрацію сечі, покращують функцію канальців і олужнюють сечу. Разом з виведенням сечовини та сечокислої кислоти це зменшує хворобливі відчуття, знижує печіння, заспокоює роздратовану слизову і нормалізує діяльність сечового міхура.
Активно ортосифон застосовують при жовчнокам'яній хворобі і холециститах. Він посилює жовчовиділення, знижує кількість лейкоцитів у жовчі та зменшує вміст слизу.
Матерям, що годують, його призначають при гіпогалактії.
У народній медицині помічені властивості ниркового чаю виліковувати нетримання сечі у жінок і допомагати при гострій мокрій екземі.
У дієтології ортосифона тичинкового листя входить до складу зборів для схуднення. Нирковий чай без добавок дає результат, якщо зайва вага пов'язана з порушенням обміну речовин, водно-соляного балансу і застоєм рідини в організмі.
Ортосифон застосовується також у косметології — у вигляді настою для волосся. Ним ополіскують волосся після миття, щоб надати гладкості і шовковистості. У косметології обличчя рослина служить ефективним засобом омолодження.
За матеріалами:
1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.
Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.
