Валеріани кореневища з коренями

VALERIANAE RHIZOMATA CUM RADICIBUS

Маун-трава, котяча трава, котячий корінь, булдир’ян, овер'ян, мар’ян, мяун, земляний або котячий ладан, глухий серпи, гарячкова трава, очної корінь.

Корінь валеріани властивості

Опис

Валеріана являє собою трав'янисту багаторічну рослину (в культурі дворічник) з коротким вертикальним кореневищем, вкритим численними тонким мотузкоподібним корінням. Стебла прямостоячі, циліндричні, всередині порожні; листя супротивне, непарноперисторозсічене, квітки дрібні, білого або рожевого забарвлення.

Склад

Кореневища з коренями валеріани містять олію ефірну (0,5-2%), кислоту ізовалеріанову вільну, борнеол, ефіри борнеолу з кислотами (масляною, мурашиною, оцтовою та іншими), терпеноїди (камфен, лимонен, миртенол, пінен), алкалоїд актинідин, глікозид валерид, речовини дубильні, цукри, валепотріати.

Фармакологічна дія

Заспокійливо діють на центральну нервову систему, покращують діяльність серцево-судинної системи, знижують артеріальний тиск, проявляють спазмолітичну і слабку жовчогінну дію, посилюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

Чернігівська область

Регіони проростання лікарської рослини

  • Чернігівська область

Загальна інформація

Рід Валеріана належить до родини Жимолостеві. Об'єднує більше двохсот видів, найвідоміший з яких — Валеріана лікарська.

Валеріана лікарська росте на вологих ґрунтах: берегах річок і озер, заливних, болотистих місцях, а також на узліссях і схилах гір. Ареал зростання — Європа, в Україні — Житомирська, Чернігівська область.

Заготівля сировини

Лікарською сировиною є корінь валеріани. Заготівлю проводять у кінці літа і на початку осені (період із липня по жовтень), коли насіння облетіло, а стебла залишаються розпізнаваними і їх не можна сплутати з іншими рослинами, схожими на валеріану.

Для заготівлі коріння рослини викопують і очищують від землі, миють холодною водою. Потім його залишають в'ялитися на свіжому повітрі. Після цього коріння валеріани сушать під накриттям. При використанні сушарки температура не повинна перевищувати 35–40°С.

Готову сировину фасують у паперові пакети, щільні коробки або банки. Лікарські властивості зберігаються до 3-х років.

Лікувальні властивості

Історична довідка

За однією з версій, рослина названа на честь Плінія Валеріана, який намагався її застосовувати для великої кількості захворювань. До нього валеріана цінувалася в Стародавній Греції тільки як парфумерний засіб. Після визначення лікувальної користі вона стала основним засобом проти істерії в Римі, Єгипті, Індії.

Клеопатра вважала надземну частину валеріани афродизіаком і розміщувала біля ложа.

У XVIII столітті італійські лікарі визнали користь валеріани для лікування істерії та епілепсії.

У тибетській медицині валеріани кореневища з коренями служать ліками при пневмонії, туберкульозі, неврастенії, кровохарканні. У Кореї це засіб від зубного болю, видалення пігментних плям і веснянок, зміцнення ясен. У Монголії — жарознижувальний та знеболювальний засіб.

Дія і застосування кореневищ валеріани

На сьогодні у лікувальній практиці є опис застосування валеріани лікарської кореневищ з коренями в якості засобу, що заспокоює, знімає збудливість кори головного мозку, зменшує вегето-судинні розлади.

Валеріана пригнічує орофарингеальне дихання, зменшує спазм гладенької мускулатури і збудження, викликане кофеїном. Поліпшує функційну рухливість кіркових процесів і коронарний кровообіг, має гальмівний вплив на середній і довгастий мозок, посилює дію аміназину і снодійного.

В Англії та Німеччині кореневища валеріани є офіційним снодійним засобом. Із цією ж метою її вживають 45,7% жителів США, що мають розлад сну.

Валеріана стимулює відділення жовчі та секреторну функцію залозистого апарату ШКТ; регулює роботу серця і судинної системи, активізує вазомоторні центри, надає десенсибілізувальну дію, стабілізує судинорозширювальні ефекти при стенокардії.

Валеріана ефективна для схуднення і застосовується в комплексній терапії ожиріння. Служить анорексигенним засобом. Знижує апетит, пригнічує відчуття голоду і заспокоює. Під час дієти п'ють склянку настою перед їжею або замінюють ним прийом їжі.

В офіційній медицині валеріани кореневища з коренями призначаються:

  • при неврозах, істерії, хронічних функціональних розладах ЦНС, психічних травмах, мігрені, клімактеричному синдромі, безсонні;
  • у разі порушення коронарного кровообігу, дисфункції першої та другої сигнальної системи, неврозу серця, серцебиття, екстрасистолії;
  • коли виявлено тиреотоксикоз, захворювання печінки або жовчних шляхів, порушення секреторної функції шлунково-кишкового тракту, невроз шлунка, кардіальний спазм, авітаміноз, нецукрове сечовиснаження.

Валеріана в народній медицині додатково застосовується при паралічі, ранах прямої кишки, інтоксикації. Її використовують зовнішньо для поліпшення зору (промивають очі), як антибактеріальний і протизапальний засіб при хворобах горла (полоскання), лікують червоний плаский лишай та епілепсію за допомогою ванн, миють голову від головного болю.

Валеріани кореневища в косметології

Валеріана допомагає позбутися підвищеної чутливості шкіри, висипів і почервонінь. Покращує колір обличчя, зменшує блідість.

Настій використовують від випадання волосся, лупи, для відновлення структури волосся, попередження ранньої сивини.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.
Згорнути

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я

Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією та проконсультуйтеся з лікарем. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.