Кріп пахучий
ANETHI GRAVEOLENTIS FRUCTUS
Огірковий кмин, трава від газів.
Опис
Кріп пахучий має високе стебло 40-150 мм завдовжки, пряме, яке слабко згинається. За рахунок своєї унікальної структури стебло добре протистоїть згинанню, так як волокна рослини є взаємоскріпленими. Для нього характерні поздовжні світло-зелені смужки, іноді з легким восковим нальотом білого кольору. Рослина відрізняється тонким розгалуженим корінням. Для надземної частини кропу характерний гострий ефірний запах і солодкий пряний виразний смак, який має освіжаючий ефект. Листки у рослини почергові, при цьому нижні мають довгі черешки, а верхні — складну фрагментовану структуру. Вона являє собою багаторазово розсічені лінійні сегменти з ниткоподібної формою. Суцвіття кропу — багатопроменевий зонтик без обгорток і обгорточок. Суцвіття кропу — двостатеві, відносяться до вислоплідників. При дозріванні вони формують два напівплідніка. Якісна рослина позбавлена дефектів поверхні — зокрема, темних коричневих або жовтих ділянок, підвищеної жорсткості.
Склад
Плоди кропу пахучого містять олію ефірну (2-4 %), флавоноїди, каротин, до 20 % олії жирної, речовини азотисті, фітонциди, цукри, вітамін С
Фармакологічна дія
До складу рослини входять життєво необхідні компоненти — залізо, фосфор, марганець, селен, кальцій. Також кріп містить ряд кислот. Так як до складу овочевої культури входить ефірне масло й фітонциди, вона має антисептичні та протизапальні властивості. Це дозволяє використовувати плоди пахучого кропу в боротьбі з вірусними захворюваннями, а також при кашлі. Зокрема, насіння рослини застосовується для стимуляції секреції бронхів. Особливо властивості кропу цінні при в'язкій мокроті або при сухому кашлі. Настій з коренів рослини знижує артеріальний тиск, стимулює секрецію молочних залоз. Також рослина має сечогінний ефект, тому її з обережністю варто застосовувати людям із сечокам'яною хворобою та нестачею калію в організмі.
Кріп пахучий - загальна інформація
Кріп — однорічна трав'яниста рослина з сімейства зонтичних, або селерових, для якої характерні пряний аромат і яскравий специфічний запах. Відрізняється одиночним стеблом з численними розгалуженнями нагорі. Суцвіття кропу складні, у вигляді зонтика (парасольки), з поперечним діаметром до 15 мм. У кропу пахучого насіння має яйцеподібну форму, а його дозрівання відбувається в середині літа — на початку осені.
Пахучий городній кріп росте повсюдно. У ряді країн (Австралії, Середній Азії, Прибалтиці, США, Кавказі, півдні Росії) рослина є дикою культурою. Завдяки пряному солодкуватому смаку кріп пахучий застосовується в кулінарії, миловарінні та кондитерській промисловості. У харчовій промисловості він використовується як приправа і смакова добавка. У фармацевтиці застосовуються всі частини рослини — особливо насіння й коріння, а також суцвіття, плоди і листя.
Заготівля сировини
Заготівля плодів пахучого кропу в медичних цілях відбувається, коли насіння рослини дозріло на 50% — в середині літа (початок або середина липня). Ознакою готовності рослин є побурілі плоди зонтиків. Суцвіття зрізують і висушують в пучках, попередньо обгорнувши бавовняною тканиною. Таким чином можна вберегти парасольки від осипання. Після того як суцвіття остаточно висохне, його необхідно обмолотити, а потім розсипати по скляним ємностям. Додатково подрібнені плоди кропу можна помістити в сушарку і витримати за температури 30-40 ℃ до необхідного стану.
Лікарські властивості кропу
Кріп і його користь
Настої з кропу застосовуються при лікуванні простудних захворювань, неврозів, порушень моторної діяльності кишечника, гіпертонії, стенокардії, при бронхіті. Їх використовують у якості стимулятора лактації. Кріп застосовується зовнішньо для лікування екземи та гнійних запалень на шкірі. Його протизапальна та антисептична дія допомагає в лікуванні очних хвороб — при кон'юнктивіті.
Відвари і настої з кропу можуть застосовуватися при лікуванні сечокам'яної хвороби і пієлонефритів (при відсутності протипоказань). Використовується рослина в якості седативної речовини при безсонні. Кріп відомий своїми спазмолітичними властивостями при колітах, коронарній недостатності — з нього виготовляються відповідні препарати (наприклад, «Анетін»). При цьому в листі рослини міститься в 3 рази більше аскорбінової кислоти, ніж у цитрусових.
Кріп: протипоказання до застосування
Кріп пахучий не можна вживати людям з підвищеною чутливістю до його ефірного масла, так як воно відноситься до сильних алергенів. Рослину не варто використовувати у великих кількостях тим, хто страждає гіпотонією — зниженим артеріальним тиском. Також кріп не можна вживати при вагітності — він може викликати передчасні пологи, так як підсилює скорочення гладкої мускулатури.
З обережністю варто підходити до застосування кропу в будь-яких цілях людям, які страждають підвищеною кислотністю шлунка, зниженим згортанням крові, а також при хронічних захворюваннях і поганому зору. Рекомендується пройти попередню консультацію у лікаря, щоб встановити можливі протипоказання до прийому рослини.
Кріп: посадка і догляд
Для кропу пахучого характерною рисою є зимостійкість. Рослина витримує легкі заморозки. Завдяки цим особливостям кріп можна висаджувати у відкритий грунт два рази за сезон. Висадка може проводитися в середині жовтня, якщо в цей час не настали морози. Для цього готують ряди глибиною до 3-3,5 см на відстані 20 см один від одного. В землю вносять добрива і висаджують насіння кропу, збільшивши норму висадки на 25-30%. Також рослину садять ранньою весною — насіння рекомендується заздалегідь проростити. Оптимальна температура для посадки — від +15 до +20 ℃. Якщо необхідно отримати насіння кропу, його висадку можна проводити влітку при температурі не нижче +15 ℃. Норма висаджування для рослини — 2 г/м.
Щоб кріп пахучий дав гарний урожай, рослину поливають кожні 2-3 дні. Рихлити ґрунт необхідно тільки після зміцнення сходів кожні 2-3 тижні.
За матеріалами:
1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.
Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.
